Потрібна допомога

Жені Ангелу, студентові МП-1 (історія), поставили діагноз – гостра форма лейкозу. Лікування потребує надзвичайно багато грошей

1) номер картки мами Жені у «Приватбанку»: 46 27 08 78 34 47 18 90;

2) коробки для пожертв ви можете знайти в усіх бібліотеках Академії.

Контакт через методиста ФГН Юречко Ірину Іванівну (ауд. 1-203, тел.: 425-14-20).

Благодійний концерт

24 лютого в КМЦ відбудеться благодійний концерт за участі кращих українських фольклорних гуртів. Усі зібрані гроші підуть на лікування Євгена Ангела. Вартість квитка — 50 грн.  Квитки можна буде придбати в Студентській колегії (4-106) з 15 лютого.

Вибори. Мабуть, уже знаєш, які [Анна Шумська]

Визначай, обирай, вибирай та призначай – завдання, що дане кожному студентові, хоча швидше не завдання, а право. І от стрімко наближається можливість скористатися цим правом. Мова йде про вибори в студентську колегію НаУКМА. Що ж подія, без перебільшень, значна й вагома, та що саме ми маємо?

Можливо, когось це засмутить, а когось навпаки втішить, адже визначатися зі своїм вибором буде не так вже й складно. Ще б пак, зареєстрованими є лише 3 блоки, що будуть боротися за перемогу у виборах, це: D.V.I. („Дай волю ідеям”), „А-41”(all for one) та  „Кафедра комільфа”.

Звісно, у Могилянці вже на повну ходять розмови про вибори, проте вони відбудуться не так скоро: наразі триває агітація, на четвер заплановані дебати між блоками.

            Перш за все, склад блоків:

Блок «Дай волю ідеям!» (D.V.I.)

Голова блоку—Стадник Андрій (ФІ-3)

Інформаційний відділ—Недобор Сергій (ФЕН-3)

Юридичний супровід—Векленко Юрій (ФПвН-2)

Робота з гуртожитками—Стефанюк Оксана (ФІ-2)

Робота зі студорганізаціями—Ковальчук Петро (ФГН-2)

Спорт та дозвілля—Селіна Дар’я (ФСНСТ-3)

Робота зі старостами—Кулинич Богдан (ФІ-1)

Блок «А-41» (all for one)         

Голова блоку—Потеряйко Роман (ФЕН-3)

Інформаційний відділ—Кульчицький Олександр (ФГН-4)

Юридичний супровід—Тоцький Броніслав (ФПвН-4)

Робота з гуртожитками—Герасим Галина (ФСНСТ-3)

Робота зі студорганізаціями—Шевченко Марина (ФІ-3)

Спорт та дозівлля—Мачаваріані Шакро (ФЕН-3)

Фінансовий відділ—Билів Віталій (ФЕН-4)

Блок «Кафедра комільфа»

Голова блоку, робота зі студорганізаціями—Приндюк Олександр (ФЕН-2)

Юридичний супровід—Ткачук Дмитро (ФПвН-2)

Робота з гуртожитками та дозвілля—Йосипенко Тарас (ФІ-4)

Спорт—Попович Валерій (ФГН-2)

Культура—Лаврінєнко Дар’я (ФГН-2)

Фінансовий відділ—Корчинський Яніс (ФСНСТ-2)

Робота зі старостами—Слоненко Марина (ФГН-3)

            Ну, що тут скажеш, до складу блоків входять студенти з різноманітних факультетів. Що цікаво, переважна більшість кандидатів – це студенти 3-го,  2-го та навіть 1-го року навчання. Тут одразу виникає питання, а чи вистачить досвіду таким кандидатам гідно презентувати позиції студентства у СК? Про це та інше ми вирішили запитати в голів блоків. МВ провів серед них таке-собі бліцопитування, кожному задали 5 таких запитань:

1. Назва блоку, що вона означає, звідки походить (історія назви, хто придумав, чому саме така, а не інакша...)?

2. Як зібрався саме такий склад блоку?

3. Яка взаємодія між головою блоку та іншими шістьма кандидатами?

4. Чим ваш блок відрізняється від двох інших блоків?

5. Як ви оцінюєте шанси вашого блоку на перемогу?

Стадник Андрій  голова блоку «Дай волю ідеям!» (D.V.I):

1. Абревіатуру „D .V.I.” Анрій обіцяє розшифрувати пізніше, проте зізнається, що їх блок орієнтований на реалізацію проектів та підтримку студентських ініціатив.

2. Склад блоку „Дай волю ідеям” – це люди, що дійсно об’єднані однією ідеєю, які нестимуть її до переможного кінця.

3. У команді „D .V.I.” панує демократичне лідерство. Кожен має право голосу і всі є на рівних правах. Проте лідер, голова блоку, необхідний як людина, що урегулює думки, та виступить суддею у конфліктній ситуації.

4. Адрій каже, що ще важко говорити чим їхня команда відрізняється від двох інших, адже проявити себе „D .V.I.” зможе саме в дії, або принаймні розповісти про свої особливості під час агітаційних тижнів. Та потім, все ж, привідкриває таємницю, що „D .V.I.” грандіозно відрізняється від двох інших блоків у підході до діалогу з виборцями.

5. Андрій говорить, що насправді зараз прогнозувати важко, адже жоден із трьох блоків не є фаворитом, проте, як складеться з голосуванням, буде видно.

Потеряйко Роман голова блоку «А-41» (all for one):  

1. Назва знаменує одну ідею, каже Роман, за яку виступають всі. Такі от – додам від себе – одна за всіх і всі за одну.)

2. Склад блоку – це друзі-однодумці, котрі зібрались разом, аби змінити могилянське життя на краще.

3. Голова блоку в „А-41” – це той, хто корегує дії всіх, організовує людей, які у свою чергу мають досвід у своїй сфері, та знають за що відповідають. Та щодо підрозділів, додає Роман, то це теж формально, адже ця команда – люди, що допомагатимуть одне одному у всьому, а у блоці панує атмосфера тісної взаємодії.

4. Роман каже, що саме для їхнього блоку  визначною є серйозність намірів. „А-41” – це люди, що мають досвід, адже багато хто зі складу вже брав участь у виборчих кампаніях.

5. Голова „А-41” слушно зазначає, що зараз кожен вважає, що виграє. І взагалі, каже Роман, якщо думаєш, що програєш, то навіщо брати участь.

Приндюк Олександр голова блоку «Кафедра комільфа»:

1. Назву „Кафедра комільфа” придумали Михайло Романенко і Олексій Протас ще у 2009-му. Коли ми прийшли до них по досвід, то за мізкуванням назви хтось вигукнув «Тю, так „Кафедра комільфа“!». „Comme il faut“ у французькій — як потрібно, як належить. А сильна українська цю іншомовність переварила, провідмінявши її – от і вийшло „Кафедра комільфа”.

2. Могилянкою давно вже гуло «А хто йде на вибори?», «А хтось „нормальний“  йде?», «А чули, що СК готує "пріємніков"?». Тоді кожен з нас зрозумів, що доведеться самим іти. Докупи ми збиралися через сотню зустрічей і розмов у скайпі.

3. Ось у чому річ: у команді, де всі виразні особистості, комусь одному рулити не вдасться, каже Олександр і неабияк тішиться цьому. Проте, усі можуть пропонувати найвигадливіші й найризикованіші рішення, та відповідальність, що лягає на голову, спонукає його вибрати найбільш прораховане і прагматичне. Ролі — скоріш формальність для краси, зазначає Олександр, все це перевіриться в реальній роботі і не дивуйтеся, якщо ролі зміняться.

4. У різниці з іншими блоками можуть виборці переконатися самі. Проте все, з чого можна зробити висновки, – передвиборча кампанія, але цього достатньо.

5. Щодо своїх шансів на перемогу, то голова „Кафедри комільфа” каже, що вони домовилися з Єгором Стадним поставити на бюлетенях свою печатку. Це робить гру чесною, а з чесною грою наші шанси достатні.

Так, всього-на-всього один з  трьох, але – це теж  вибір, як-не-як. Тож обирай, могилянцю, та не помились!

Help your newspaper! [Yuriy Makukh]

For several days, I had some doubts whether to publish this request in MV, but recent circumstances pushed me finally to do this. I don’t want to spend much time of yours, so there will be only brief description of the case. As you know, our newspaper is already running for almost 5 years. All that time we were writing some articles or strange texts, editing them, making layout of pages, printing those things. After third issue, everything started going as well-planned mechanism. Till last 2 weeks. It’s horrible to say, but last published MV (#5/43, Jan 25, 2011) had disappeared after we printed it in Pulsary publishing, for our own money. Afterwards, I found out that in fact that number of MV was distributed to our students, so it was available for readers as usual. Though, it’s pleasant that newspaper was not simply stolen – but just sold by unknown person(s) instead of us – I am indeed inquisitive about this fact.

So, I kindly ask you to write any info about those enigmatic person(s) to visnyk@gmail.com or send us their photo (if you succeed to take a picture).

Шукаю туалет [Ольга Москаленко]

Це стаття про те, як воно – марно смикати за ручку зачиненого туалету, або що таке накази та як їх виконувати.

31-го січня під комітетами Верховної Ради в Києві, а також у інших містах України студенти та викладачі низки вишів протестували проти законопроекту «Про вищу освіту». Могилянку в законопроекті редакції Луцького-Єфремова найбільше обурила перспектива перетворитися з національного університету на коледж. І справа тут не стільки в не раз викриваному могилянському снобізмі, тобто, в цьому випадку, – гонитві за статусом. Справа в тому, що зміна останнього унеможливлює будь-які рухи Академії в освітньому просторі: необачно-мрійливо – консервує все, як є, а тверезо – через суттєве зменшення фінансування призводить до скорочення штату викладачів і зменшення платні тим, хто лишиться. Годі мріяти, що така формальна зміна не вплине на зміст нашого навчання.

Що ж відбувається в той час, коли ми скандуємо «Менше економії – більше автономії»? коли говоримо про потребу нових курсів і програм? коли розуміємо, що нашим викладачам — справжнім — потрібне помірне навантаження, а не таке, що зараз, а також гідні зарплати, які в Могилянці (що не секрет) приблизно втричі менші за відповідні в КНУ ім. Т.Шевченка? у той час, коли наполягаємо, що нормальне навчання вимагає невеликих семінарських груп? Що відбувається паралельно? У цей же час виходить славнозвісний наказ №34, що встановлює жорстку економію: після 19:00 світло не вмикати, туалети зачиняти, студентів у Академію не пускати.

Як тут не згадати трохи призабуті слова С.Жадана: «Одним словом президент нагинає міністра, міністр нагинає ректора, ректор вводить талони на макарони, так і зароджується диктатура». І мова зовсім не про те, що могилянський наказ – це наслідок репресивних дій міністерства у відповідь на університетські бунти: навпаки, його оприлюднили на тижні, що передував акції протесту (27-го січня). Без сумнівів, категорична позиція Сергія Мироновича Квіта не скорочувати штат працівників НаУКМА викликає розуміння, повагу та підтримку. Справа навіть не в тому, що, найімовірніше, Академія споживає більше електроенергії впродовж світлового дня, а не ввечері, тож такий режим економії на освітніх і мистецьких заходах відверто сумнівний. Окрім того, винятків для низки організацій адміністрація робить чи не більше, ніж є змушених дотримуватися наказу. Питання взагалі варто формулювати не довкола того, як на позір безболісно обмежити себе ж у елементарному, а стосовно того, як провадити боротьбу назовні, боротьбу за університетську автономію. І про це мають думати не лише студенти, аспіранти та викладачі, а й адміністрація, і то-таки вона – насамперед.

Кажуть, що про будь-яку інституцію можна скласти враження за станом її туалетів. Так-от, у Могилянці туалети зачинені.

YOU'VE GOT MAIL, або Історія двох незнайомих

Розповідати про себе. Важко? Для мене — так. Ти знаєш, що від тебе очікують чогось неймовірного або до прикрості банального. А тобі так хочеться змовчати. Просто сказати своє ім’я : «Я є частинкою від...». А далі мовчати.

Чи часто ми задумуємося, коли нас питають: «Ти хто?» Гадаю, ні. Нащо, коли є готові відповіді: філолог, економіст, людина, «не знаю», Вася.

Деталі навколо. Вони ніколи не будуть статикою, не будуть запевняти тебе в чомусь. Деталі – це миті. Найчастіше їх не помічають. Тому не називають. А те, що не має імені, хіба може існувати? Звісно, може. Але якось так... побічно чи частково, чи випадково. Так звикли думати.

А слово? Слово називає. Слово – це енергетична кулька, це те, чим ти є. Частинка від. Миті починають дихати, коли їх називають на імена. Але їх надто рідко запитують: «Хто вони»?...А ти як гадаєш, вони хто?

Ух, і багато ж сьогодні філософії в мені. Ти, мабуть, добряче  поіронізував би з моїх теорій. Просто хочеться, нарешті, познайомитися. А я не вмію.

Ось так. Сьогодні я частинка від. Мені достатньо років, щоби відрізнити трамвай від тролейбуса і каву від какао. Це був виняток. Зазвичай, при знайомстві я лише називаюсь. І мовчу.

А тобі ніколи не здавалось, що інколи мовчання забагато?.. відчуття мають силу всередині, а слово – ззовні. Потрібно вміти те й інше. Важко розібратися з тим, що я насправді розумію під будь-чим. Ні, щось-таки я розумію. Але ж ти це уявляєш по-іншому. І ти ніколи не зможеш бути кимось іншим. Будеш собою і частинкою від. Чого?

У мене є відповідь на це. Запитай мене, якщо знаєш, хто я.

 03.02 .11                                    Сьогодні я частинка від...

Ледь розліпивши зранку очі, дивишся на годинник, бачиш, що нормальна людина в цей час уже була б на півдорозі до університету і думаєш, що ти якийсь непідкорений сплюх. Бо ж жоден із трьох (!) будильників не примусив тебе навіть сісти на ліжку. А хоча б один із них мав забезпечити твоє доповзання до ванної, до зубної щітки і проточної води. Коли змиєш з себе сон, легше стає не запізнитися.

Але увечері ти зустрічаєш свого одногрупника, що теж грає з тобою на барабанах, запитуєш, як там пари, і чуєш, що він сьогодні проспав. І стає радісно не тому, що тепер удвох шукатимете конспект, а тому, що відчуваєш себе частиною великої спільноти непідкорених сплюхів. Бо не лише тут, у Києві, але і в Варшаві, і в Римі, і ще бозна-де люди однаково просипають важливі (?) події. Ти не один! І це дозволяє твоїй совісті спати разом з тобою у той час, коли семінар уже триває.

03.02.11                                       Сонько

Труднощі перекладу [Євген Савватєєв]

У кожній мові є ключові поняття, що допомагають нам зрозуміти стиль мислення людей у певній країні, їхній життєвий уклад, їхнє світосприйняття. Поява української версії першого тому «Європейського словника філософій» стала великим кроком назустріч такому розумінню.

Оригінальна версія «Європейського словника філософій» вийшла 2004 року в Парижі. За словами головного редактора цього видання, Барбари Кассен, завданням словника було подолати проблему «неперекладностей» — слів, що не мають точних відповідників у інших мовах.

Один із перекладачів і редакторів українського видання, Олексій Сігов, не дивується, що ідея словника народилася саме у Франції: «Французька стала прототипом тієї мови, що пробує відповісти англійській як метамові,  нав’язаній суспільству. Французька намагається розпочати діалог з іншими європейським мовам і донести до людей, наскільки важливо сприймати культуру чи традиції певної країни через розуміння її мови».

Українська версія «Європейського словника філософій» вийшла у світ 2009 року. За невеликий проміжок часу видання не тільки отримало схвальні відгуки в академічних колах, а й викликало інтерес серед студентства: заплановано навіть перевидання першого тому, адже в книгарнях «Словника» сьогодні вже не знайти — усе розкупили! Відтак перемога в рейтингу «Книжка року – 2010» у номінації «Софія: зарубіжна гуманітаристика» є закономірною.

Проте за цією перемогою стояла дуже непроста інтелектуальна боротьба українських авторів з тими ж «неперекладностями»: «Наприклад, є французьке слово «pardonner» (укр. — пробачати), – розповідає Олексій Сігов, — корінь цього слова «donner», тобто давати, а префікс — «par»; якщо перекладати дослівно, «pardonner» означає «більше, ніж давати». Автор французької статті постійно грає цими смислами, тоді як при нашому перекладі доводиться пояснювати те, що для француза є очевидним. Або ще такий приклад, — продовжує пан Сігов, — англійське дієслово «belief» має два значення: «вірити» і «довіряти». Для англійців обидва ці сенси одразу себе проявляють, тоді як для нас — лише один з двох».

Варто сказати, що в першому томі українського видання є декілька додаткових статей, яких немає в оригінальній французькій версії. Одна з таких статей — «Сором» Віктора Малахова. Адже у французькій просто немає поняття «сором»! Таким чином, через переклад французьких статей з’являються нові поняття, що заслуговують на увагу.

«Французи слідкують за такими поповненнями: після того, як будуть зроблені переклади словника іншими мовами (планують переклади румунською, іспанською, арабською), вони зведуть докупи ці слова та перекладуть їх французькою, розширюючи в такий спосіб цей словник», — ділиться планами на майбутнє пан Сігов.

Задля справедливості слід відзначити, що у французькій версії є й декілька слов’янських слів, наприклад: «вік», «мир», «правда» – це ті поняття, які становлять надбання слов’янських мов і які ввійшли в першу версію словника.

Головний редактор першого видання Барбара Кассен наполягає на тому, щоб усі поняття, що є у словнику, називати не термінами, а словами. Можна помітити, що більшість слів у словнику — це ті, що їх ми вживаємо повсякденному мовленні: «сором», «світло», «правда», «гнів», «душа», «доля», «пам’ять», «образ», «чеснота», «задоволення» та ін. Це слова, що викликають зрозуміле зацікавлення не тільки в гуманітарія, але й у кожної людини.

Ще однією особливістю видання, що на неї звертає нашу увагу Олексій Сігов, є структура цього словника: «Даний словник — це перша спроба побудувати таку собі мережу в друкованому вигляді. Читаючи одну статтю, ти переходиш до декількох понять, що розкриваються в інших. Цікаво буде подивитись, коли будуть завершені всі версії «Словника», у який спосіб ми будемо переходити від англійської до іспанської або арабської, тобто, як кожне з цих слів буде тлумачитись в інших культурах».

Багато з тих, хто вже ознайомився з першим томом, чекають на другий — його обіцяють восени цього року. «Складнощі полягають у тому, що працює ціла команда людей, тому уніфікувати роботу дуже складно», — говорить пан Сігов і ділиться планами щодо третього тому: «Перекладачі, що закінчили працювати над другим томом, уже взялися за наступний і постійно просять нових матеріалів. Одне слово, такого рівня справи в нашій галузі ще не було», — підсумовує він. 

                             

На відміну від героїв фільму «Труднощі перекладу», що так і не змогли зрозуміти особливості культури далекої країни і почували себе самотніми і покинутими, «Європейський словник філософій» хоч трохи, але ці труднощі долає і дає нам зрозуміти, наприклад, який сенс стародавні греки вкладали в поняття «доля» і чому все-таки у французів немає слова «сором».